Цикл «Букет різнослов'я»

Україно, за тебе молюся

Україно, за тебе молюся,
Як зоря, ти палаєш в віках,
У нащадків своїх мови
вчуся,
Міць в натруджених
бачу руках.

Та молитва бринить
над степами,
Над ланами колоссям
стрімким,
Рідна матір, ти молишся
з нами
Солов'іним бенкетом в садках.

Та молитва про силу й незламність,
Про політ швидкокрилий
В віках,
Про бажання з тобою,
рідненька,
Зустрічати світанок в гаях.

Про усміхнені личка
дитячі,
Про бажання з тобою
щомить
Зустрічати прийдешнє
квітками
І піснями душа хай
бринить.

Я молюся словами- дарами,
Що у спадок народ
передав,
Що об'єднують
всіх разом з нами,
Міцнодухих повік
не здолать!

Моя ти рідна Україна

Моя ти рідна Україна,
Раїна серденька мого,
Низький уклін за доньку й сина,
Що п'ють із джерела твого.

Джерельна мовоньки водиця
Зростила дужий наш
народ,
Де кожне слово, наче
криця,
Такий народ не побороть.

Такі ліси,степи широкі
Є тільки тут і бульш ніде,
Такі пісні, сумні й глибокі,
Душа вкраїнська лиш веде.

А запальні які яскраві,
Танок підносить до небес,
А тиша як бринить в заплаві,
З Трипілля дух землі не
щез.

У плині рік, у співі пташки,
В цвітінні соняхів голів
Кругом той дух відважний наш він,
Він лиш поглибшав і
змужнів.

Калині вічно дівувати,
Дубам заплутувать вітри,
І з кожним днем нам розквітати,
В раїні- краї крізь віки.

Мово рідна,
До тебе горнуся

Мово рідна,
До тебе горнуся,
НакидАю хустину
Із слів,
Що зігріє,
Як я буду в рУсі,
Й чути голос
Дідів і батьків.

Набираю
З криниченьки
Мови
Всі цілющі слова
Для душі ,
І палають вони
Світанково,
І зростають ті
Квіти- вірші.

Назбираю букет
Різнослов'я,
Покладу я до
Пам'яті ніг,
Щоб із роду
До роду велося,
Мово рідна,
Ти мій оберіг!