Лесі у віночок

● 0960737875
● vadimbytyrin@gmail.com
Ірина Буторина, поетеса, дитяча письменниця, лауреат багатьох всеукраїнських та
міжнародних конкурсів, вчитель української мови та літератури, який працює у форматі
3-D: динамічно, доступно, диференційовано.
Лесі у віночок
У містичному Поліссі
Світла дівчинка жила,
У чотири вже читала,
В шість сорочку вишивала,
Із молодшим Михасем
Так цікавилась про все.
Леся- дОбрая дівчИна,
Марно не проходить
Й днина,
А в будинку Косачів
ЦікавИнок не злічИть.
Люди крАсного письмЕнства,
Музиканти, муляри,
Тут і вечори, й концерти,
Є натхнення дітворі,
Вчителі приватні Лесі
Відкривали світ у грі.
На Великдень з Михасем
Видивлялася усе:
Як в народі все шанують,
Перед Господом звітують,
Після свята захворіла-
І біда розкрила крила!
Не здалася наша Леся,
До наук їй рветься серце,
І латину, й грецьку вчить,
Хоч від болю все кричить,
Із матусею французьку
І німецьку мову вчить.
Віршування світ відкрився,
Вірш" Конвалія" з ' явився
І ще більше квіточОк
В поетичний той віночок.
Знову з братом Михасем
В новИй світ себе несе,
Світ перекладу нелегкий,
Щоб читали Гейне легко,
Світ Гомера відкривати,
Про скарбницю світу дбати.
Дев' ятнадцять всього років,
А вже стільки в житті кроків,
Хоч не полишає біль,
Та шукає землі " сіль"-
Праця це для всіх щоденна,
Тільки так живе славетна.
Для сестер підручник пише,
Бо натхнення не полише,
Світ історії відкрила
І свої простерла крила,
Кожен з нас бо пам'ятає,
Що людина крила має!
З Кобилянською, з Франком,
Із Стефаником у дружбі,
А вони ж в народу службі
Кожним словом,
Кожним кроком,
Кожен твір для нас уроком.
І в художній школі вчилась,
Та хвороба не барилась,
Завдавала знову болю,
Тож боролася з бідою.
І музичний хист теж мала,
Все їй болю завдавало,
Та несли життєві крила,
Вітер напинав вітрила
Її мандрів кораблів,
Відкривав дива землі.
У Єгипті щем відчула
Біля вічних пірамід
І буремність давніх літ.
Тож натхнення не згубила,
Стільки світові відкрила,
А Одесу як стрічала,
Та її зачарувала,
" Подорож до моря" в спадок ,
Стільки вражень,
Стільки згАдок.
" А щоб не плакать,
Я сміялась",-так воно
В житті і сталось.
Дванадцять днів-і
"пісня лісовая "
Над вічністю врочисто
пролунає,
Любов до квітів,
До фольклору,
До життя
ПронЕсли пісню ту
З минулого в буття,
У сьогодення наше
З вами,
Наповнилось життя
людей дарами.
Давайте ж назбираємо
Букет із квіточок
У Лесиної
Творчості вінок,
Бо це ж у майбуття
Мистецьке крок.
І " Місяць яснесенький "
Хай нас чарує,
А " Тиша морська"
Хай нам душу рятує,
" Як дитиною бувало "
Нас на творчість надихає,
" Давня казка " на звитягу
Для народу закликає,
"Мрії" в вік лицАрства кличуть,
" Не здаватися!"-нам зичуть.
Бо настав знов час лицАрства,
Тих, що кажуть:
" Вбий, не здамся!"
Щоб вогні досвітні радо
Нас щоранку зустрічали,
Ну а весни ясночолі
На життя всіх надихали,
Щоб прокинулись від сну,
Стояли й слухали весну,
Із нас сказати кожен має:
" Я маю в серці те ,що не згорає".
Астероїд Леся
Всесвіт у безмежності долає,
Ну а ми в віночок
Нових квіток назбираєм,
Ми підхопимо натхнення
І крізь сльози засміємось,
І новИми грай- піснями
Понад світом розіллємось!