Лесина казка

Лесина казка
Ми в Лесину казку
Хутчіш вирушаєм,
Де дівчинка мила
В Поліссі жила,
Закохана в мову,
Окрилена краєм,
Де в кожній стеблині
Легенда жила.
Де Вітер і Камінь
Жили поруч з нею,
Вели в край містичний,
Де все ожива,
Де соком живильним
Ділились із нею
Дерева і річка,
Й матусі слова.
Де брат Мишолося
Розраджував тугу,
Де пісня лилася
Із душ і хатів,
Де кожен листочок
Ставав тобі другом,
Де ліс- перелісок
Привітно шумів.
Для батька сорочку
Вона вишивала,
Де в кожному хрестику
Пісня полів,
Де в ниточці кожній
Веселка співала,
В орнаменті кожному
Легіт бринів.
Пташки дали пісню,
Веселочка- фарби,
А рідні і друзі- батьків
Заповіт,
Бо тільки лиш він
Вшанування так
Вартий,
Бо тільки тоді
Діти гідні батьків.
Весну зустрічала,
Як рідну матусю,
Вона лікувала,
Як сталась біда,
Прикута до ліжка
Завжди була в русі,
Бо рідного краю
Живила краса.
І море,
Чарівная магія моря
Наповнила душу-
Безмежна краса,
І квіти ожили,
Чаклують і в русі,
Тому у казках
Всі збулись чудеса.
Ніщо не зупинить
Душі міцнодухість,
Ніхто не завадить
Думками в політ,
Фантазія вірно
Принцесі послужить,
Із нею зупиниться
Маятник літ.
Такаж і сьогодні
Поліська красуня:
Замріяна, світла
В ділах і словах,
Вона духу міцність
Нам щедро дарує
І давняя казка
Крізь час ожива.