Цикл «Любов до матері — це Вічність»

Цикл віршів" Любов до матері- це Вічність"
Буторина Ірина Іванівна
Одеський приватний ліцей" Талант"
місто Одеса
Вайбер- 066- 121- 34-63
vadimbytyrin@gmail.com
Вишивала ненечка вишиванку
Вишивала ненечку вишиванку,
Вишивала хрестиком на світанку,
Вишивала маки, вишивала ружі,
Щоб були здорові, щоб були ми дужі.
Вишивала гладдю нам блакитне небо,
Щоб були щасливі і жили, як треба.
Вишивала поле колосом багате,
Щоб любили маму, слухалися тата.
Голубів у небі і волошки в полі,
Щоб жили у мирі і щасливій долі.
До грудей притисну тую вишиванку,
Шанувати працю я навчилась змалку,
Шанувати мову, шанувати Бога,
Бо у всіх нас разом спільная дорога.
Бо земля єдина і людьми багата,
Бо ми любим маму і шануєм тата,
Бо всі візерунки, що плекала ненька,
Всі приймуть онуки, не турбуйсь рідненька.
Забуяють маки і розквітнуть ружі,
Бо ми всі єдині й сильні духом дуже,
Зацвітуть волошки і розквітне жито,
Бо всім нам щасливо й вільно буде жити!!!
О рідна мати-матіоло (Неньці)
О рідна мати-матіоло,
П’янка рослина в квітнику,
Мене ти пестила – вітала,
Вплітала шлях мій у вінку.
Тебе не стало дуже скоро,
Я залишилась в самоті.
Тепер ти, мати – матіоло,
Як спогад завжди у путі.
Коли вирує все навколо,
Коли на виборі путі,
Пелюстки мами-матіоли
На плечі ляжуть в самоті.
Коли нездужаю раптово,
Коли мечусь у забутті,
Дбайливо мати-матіола
Чола торкнеться у пітьмі.
Коли від болю спалах в грудях,
Коли кохання аж болить,
Ти, рідна мати-матіоло,
Остудиш вітром тую мить.
У місті повному напруги,
Де може й не поталанить,
Цей спогад-запах матіоли
Поможе Всесвіт вам відкрить.
Саджайте спогади у землю,
Нехай веселкою горить,
Нехай троянди, маки, мальви
Вам нагадають щастя мить.
Любов до матері – це Вічність,
Це наша дія кожну мить,
Це квітка спогадів, не туга,
Що в квітнику добра зорить!
Слово мама таке рідне,
Всім знайоме, не нове,
Та як скажеш- все розквітне
І розмаєм зацвіте.
Мама зцілить твої рани,
Мама душу звеселить,
З нею днина вся погідна,
З нею люба кожна мить.
Веселково світять очі,
Мама дивиться услід,
Щоб рушник стелився
Долі у життя широкий
Світ.
Вам уклін низенький,
Рідні,
Хай у вашій сивині
Голуби звивають гнізда
Й бережуть всі ночі й дні.