Цикл «Ода єдності»

О краю рідний
О краю рідний,
Земле мила,
Гніздо пташине
Для всіх нас,
Щодня ми напинаєм
Крила,
Як повертаємсь,
Тішиш нас.
І в тім гніздечку
Всім є місце,
Вітрам гніздечка
Не зламАть,
Плечем в плече,
Аби не тісно,
І злим вітриськам
Не дістать.
В гнізді зростають
Всі в пошані,
Батьків цінують
Заповіт,
Молитвою лікують
рани,
А до дідів ідуть
На звіт.
Тут рідне слово
Зорепадом
Весь осяває
Небозвід,
Малеча радо
Підростає
І вилітає з ним
У світ.
Шануймо, люди,
Те гніздечко,
Що обігріє й прихистить,
Гладенька буде хай доріжка,
Що з роду нас веде у рід!
Неопалимая купИна
Неопалимая купИна,
моя ти рідная Вкраїна,
Віддала мати доньку й
сина,
Аби нескорена була.
Вони всі вийшли в чисте
поле,
Де кущ незламності
росте,
Щоб йти на прю і пОклик
долі,
Щоб захистить усе святе.
Горить навколо все й палає,
Вони стоять плече в плече,
Усі за ними твердо знають-
Вкраїні рідній вік
цвісти.
Неопалимая КупИна,
ікона віри і добра,
Ти захистиш і доньку,
й сина,
Сміятись буде дітвора,
Зазеленіє знову поле,
Зросте безсмертя у садках,
І слів- подяк безмежне
море
Глибинно зашумить
в віках!
Моя ти рідна Україна
Моя ти рідна Україна,
Раїна серденька мого,
Низький уклін за доньку й сина,
Що п'ють із джерела твого.
Джерельна мовоньки водиця
Зростила дужий наш
народ,
Де кожне слово, наче
криця,
Такий народ не побороть.
Такі ліси,степи широкі
Є тільки тут і бульш ніде,
Такі пісні, сумні й глибокі,
Душа вкраїнська лиш веде.
А запальні які яскраві,
Танок підносить до небес,
А тиша як бринить в заплаві,
З Трипілля дух землі не
щез.
У плині рік, у співі пташки,
В цвітінні соняхів голів
Кругом той дух відважний наш він,
Він лиш поглибшав і
змужнів.
Калині вічно дівувати,
Дубам заплутувать вітри,
І з кожним днем нам розквітати,
В раїні- краї крізь віки.