Цикл «Я люблю Вкраїноньку рідну мою»

0960737875
vadimbytyrin@gmail.com

Ірина Буторина, поетеса, дитяча письменниця, лауреат багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів, вчитель української мови та літератури, який працює у форматі 3-D: динамічно, доступно, диференційовано.

Я лЮблю Вкраїноньку рідну мою

Я лЮблю Вкраїноньку
Рідну мою,
Її гомінкі переливи,
Я з трепетом з сонечком
Рано встаю
Вітри привітати і зливи.

Росу одягаю, як той
Діамант,
Віночок квітковий
Сплітаю,
До дуба тулюся,
Що став, як атлант,
Хустинку- хмаринку
Вдягаю.

Я п' ю із джерельця
Ранковий туман,
В танок піднімаюсь
Із птахом,
Я слів- насінин
Позасію на лан,
Щоб був оберіг
Перед страхом.

Дозріє врожай
Із отих насінин,
Спечем оберіг- паляницю,
Насититься нею
І донька, і син
І стануть міцніші
За крицю.

Люблю Україну,
Безкраї степи,
І скелі стрімкі, і пороги,
До неї ведуть
Всі життєві стежки
Із неї-у Всесвіт дороги!

Моя ти рідна Україна

Моя ти рідна Україна,
Раїна серденька мого,
Низький уклін за доньку й сина,
Що п'ють із джерела твого.

Джерельна мовоньки водиця
Зростила дужий наш
народ,
Де кожне слово, наче
криця,
Такий народ не побороть.

Такі ліси,степи широкі
Є тільки тут і бульш ніде,
Такі пісні, сумні й глибокі,
Душа вкраїнська лиш веде.

А запальні які яскраві,
Танок підносить до небес,
А тиша як бринить в заплаві,
З Трипілля дух землі не
щез.

У плині рік, у співі пташки,
В цвітінні соняхів голів
Кругом той дух відважний наш він,
Він лиш поглибшав і
змужнів.

Калині вічно дівувати,
Дубам заплутувать вітри,
І з кожним днем нам розквітати,
В раїні- краї крізь віки.

Моє слово летить крізь віки

Моє слово летить крізь віки,
Бо настояне на росинках-сльозинках
усіх матерів ,
рани гоять всім.

Моє слово закуте в броню,
Що батьки відкували синам з криці твЕрдої,
Щоб дубами міцними
Ставати на прю
З вітром смерті їм.

Моє слово- вінки молитов,
Що дівчата сплели
всім коханим,
Щоб вертались світанком назад,
так бажАні.

Моє слово клинАми
лелек понад степом,
Щоб скоріше назад
повернуть,
Щоб у ріднім гнізді
лелечат обіймать,
коли тЕпло.

Моє слово- це сміх
всіх дітей, а не сльози,
Щоб їм затишно
було у сні і не страшно
у грозах.

Моє слово- ряснії дощі
веселкові,
Щоб у кожній краплині
любов,
В кожній долі.

Щоб ми стали омитії
тим цілющим дощем
І святіш тої миті
Не відчули ми ще.